ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ
Іларіон –
священик церкви на Берестові поблизу Києва. 1051 р. князь Ярослав Мудрий
поставив його митрополитом Київським. (До цього часу такі посади обіймали
посланці з Візантії). Перу Іларіона Київського належить “Слово про закон і
благодать”. Зміст “Слова...” свідчить про надзвичайну обізнаність автора з
культурними здобутками візантійської, болгарської, чеської та
західноєвропейської думки, його непересічний розум, здатність до суто
філософського осмислення історії та сьогодення, виняткову красномовність, любов
до рідної землі. Іларіон стояв біля витоків філософської, історичної,
релігійної думки українського народу. Поставлені ним питання і способи
вирішення їх ніякою мірою не поступалися тогочасній західноєвропейській
ментальності. Іларіон осмислював злободенні державні проблеми, обстоював
національну, державну незалежність Русі. Оригінальні історіософські побудови
мислителя витлумачують історію як таку, що має універсальний, цілісний,
провіденціальний характер. Він намагається збагнути її сенс, тенденції,
чинники, місце Русі у цілому світі. У “Слові...” висунуто цікаві ідеї щодо
сенсу буття, свободи та необхідності, старого й нового та багато інших питань
філософсько-світоглядного характеру. Ідеї, висловлені Іларіоном, плідно
використовувалися протягом середньовіччя в Русі та сусідніх слов’янських
країнах, вони суттєво вплинули на ідейний клімат Київської Русі та подальші
періоди історії.
Дослідники
вважають, що “Слово...” було виголошене Іларіоном у Софії Київській перед
князем та його оточенням.
Текст
пам’ятки дійшов до нас у списках XV – XVII ст. Переписувачі виявили виняткову
повагу до тексту і мови оригіналу. Текстологічне зіставлення списків визначило
текст, що є найближчим до протографу XI ст.
Переклад на
сучасну українську мову здійснено за цим списком, опублікованим у виданні:
Молдован А. М. “Слово о законе и благодати” Іларіона. К., 1984. С. 78 – 100.
Заголовок пам’ятці дав переписувач XV ст. У рукописній збірці, де вміщено
“Слово...”, наявні ще два твори – “Молитва” та “Оповідання віри”, які
приписують цьому автору, й інші твори. Тут і далі там, де у тексті присутні
прямі цитати, парафрази та фрази з Біблії, у дужках подано посилання на книги
Святого Письма за найпоширенішим виданням: “Біблія або книги Святого Письма
Старого і Нового Заповіту” під редакцією І. Огіенка.