|
|
 |
|
 |
| |  | |  | |
Характеристика міжкнязівських відносин у ХІІ ст. у
працях сучасних українських істориків та істориків у діаспорі
Сучасна українська історіографія базується
на роботах не лише істориків Х
V
ІІ – ХІХ ст., чи
радянських дослідників, але й враховує позитивні досягнення науковців, які з
різних причин опинилися поза межами України, СРСР, і продовжували вивчати
історію Київської Русі. Частина висновків, схем, створених поза межами України,
зараз використовується провідними вітчизняними дослідниками. З цієї причини,
вважаємо, за необхідне розпочати розділ з короткого огляду досягнень істориків
з української діаспори... |
Розмістив: Admin 5 лютого 2012 | Переглядів: 10 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
 |
|
 |
 |
|
 |
| |  | |  | |
Політичні
відносини між руськими князівствами у висвітленні радянської історіографії
За традицією, під радянською історіографією
розуміють лише історіографію марксиського напрямку хоча це не зовсім правильно.
Так, в радянській історіографії марксизм та похідний від нього історичний
матеріалізм займали панівні позиції й слугували для аполегетики радянської
влади. Водночас в радянській історіографії, особливо в 20-х рр. ХХст.,
продовжували існувати інші історичні напрямки та школи. В УРСР фактично до 1929
р., легально діяли, продовжували свої дослідження М.С.Грушевський, С.Шамрай,
Д.І.Багалій, О.Ю.Гермайзе, що входили з національних позицій. В РРФСР вели свої
дослідження М.В.Кареев, О.Л.Волгін, Т.М.Лукін. Кожному з них належать праці по
періоду історії Київської Русі, які зараз є маловідомими для дослідників, і які
були повністю відмінними від праць істориків-марксистів. Серед останніх теж не
було єдності у поглядах на епоху феодальної розробленості Київської Русі. Це
чітко проявилося в 40-50-х рр. ХХ ст., коли суперечки велися навколо проблем
характеру міжкнязівських відносин, проблем етногенезу росіян, білорусів та
українців... |
Розмістив: Admin 5 лютого 2012 | Переглядів: 9 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
 |
|
 |
 |
|
 |
| |  | |  | |
Поставлена організаційним з'їздом російських філологів справа раціонального укладу історії Слов'янства в задуманій Слов'янській Енциклопедії(Писано з нагоди пляну слов'янської історії, виробленого історичною підсекцією з'їзду.) дає мені нагоду порушити справу схеми історії Східнього Слов'янства. Я не раз порушував уже справу нераціональностей у звичайній схемі "русскої історії" (Напр, в "Записках" Наукового Товариства ім. Шевченка т. XIII, XXXVII І XXXIX, бібліографія, оцінки праць Милюкова, Сторожева, Загоскина, Владимірского-Буданова (завважу, що з моїх заміток до книги Милюкова "Очерки по истории русской культуры" зробив ужиток проф. Филевич в своїй рецензії праці д. Милюкова, в час. "Новое Время", покликуючись на них на попертя своїх гадок, зовсім противних тим, якими продиктовані були мої замітки). Также в приготованім ним до друку "Очерку исторіи украинскаго народа".), тепер хотів би обговорити се питання трохи повніше.
Звичайно прийнята схема русскої історії всім звісна. Вона починається з перед-історії Східньої Европи, звичайно про неслов'янську колонізацію, потім іде мова про розселення слов'ян, про сформування Київської держави; історія її доводиться до другої половини XII в., потім переходить до великого князівства Володимирського, від нього в XIV віці, до князівства Московського, слідиться історія Московської держави, потім Імперії, а з історії українсько-руських і білоруських земель, що лишилися поза границями Московської держави, часом беруться деякі важніші епізоди (як держава Данила, сформування Великого князівства Литовського і унія з Польщею, церковна унія, війни Хмельницького), часом не беруться зовсім, а в кожнім разі з прилученням до російської держави сі землі перестають бути предметом сеї історії. |
Розмістив: Admin 28 серпня 2007 | Переглядів: 2002 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
 |
|
 |
|
 |
|
 |
|
Опитування |
|
 |
|
 |
|
| Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями? |
|
|
|
 |
|
 |
|